Передноворічні подвиги зі Спартаком
Тільки не подумайте, що з нашим Спартаком Фабіаном Канчелларою! І навіть не зі стрічкою з Кірком Дугласом. З тортом «Спартак», усього то. Чомусь цей торт - Спартак - називають старим та ледь не легендарним. А от я його ніколи до новітніх часів не їла, та й мої близькі зовсім його не сприймають як класичний торт і ніколи не смакували до улюбленої кондитерської. Дивина, та й годі... Та я не про те розбуркотілася. Улюблений торт матусі я вирішила цього року не купувати, а випекти самій. І зрозуміла, чому йому дали таку назву. Повстання й битва, а не торт. Тонюсенькі коржі, від розкатувань яких і досі болять зап'ястки - не найбільше задоволення у роботі. Година пекельної випічки. Плюс дивне рішення послухати «експерта» й додати до сметани (а традиційний крем я замінила на такий, яким промащують у улюбленому кондитерському буфеті «Еклер», сметанно-масляний) ложку лимонного соку. Для покращення взбивання. Угу, а кислинки то не позбавишся потім! Та й дивнюча глазур... Але не зважаючи на всі зусилля красень все ж готовий. Залишилось дочекатися й спробувати...
Солодких свят!
